/

Не отримала листа від свого батька в далекому 1941 р. донька Григорія Юрчука, Галина. Зі сльозами вона читала через 70 років обпалений війною трикутничок. Червоноармієць, стрілець 864-го стрілецького полку 189-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту Г.С. Юрчук брав участь в оборонних боях на Поділлі. Підрозділи полку прикривали відступ 18-ї армії на східний берег Дністра. У цей період він написав листа родині: «Не журіться за мене, робіть, як знаєте самі, бо я спасаю життя своє, прошу, спасайте своє… Дуже жаль мені за молоду дружину і за рідними… Все б віддав, якби прийти додому живим, побачити свою жінку Любу і доцю Галину…». Та не судилося. У серпні 1941 р. неподалік Жашкова Черкаської області Григорій Семенович потрапив в оточення. А далі – жахливі випробування в нацистському концтаборі Аушвіц. У 1942 р. йому вдалося написати та передати на Батьківщину кілька листів. Лише один із них тоді дійшов до родини, а нині він зберігається у фондовій колекції Меморіального комплексу: «Моя робота дуже тяжка. Залізо і чавун виливають, потім викидають у двір, і я молотом це перебиваю і погружаю на вагончик, а потім згружаю. Працюю по 8 годин, ледве йду у барак… Як захворієш, то все одно гонять на роботу нагайкою. Втікати немає куди, кругом заводи…». Після війни рідні дізналися, що в’язень Григорій Юрчук був спалений у 1943 р. в крематорії табору.