У Музеї війни відбулася зустріч з Афанасієм Дерменжи – очевидцем трагедії, яка спіткала жителів Херсонщини у 2023 р., – підриву Каховської ГЕС російськими окупантами. Афанасій Афанасійович поділився власною історією про 533 дні життя в окупації.
У минулому Афанасій Дерменжи – головний інженер шляхобудівельного управління № 59, відповідальний за будівництво підходів до мостів через Дніпро біля міста Херсон. Саме його херсонці називають людиною, яка створила Антонівський міст – гордість Херсонщини. До відкриття мосту в 1985 р. сполучення між двома берегами було виключно річковим: чимало місцевих і сьогодні пригадують, як діставались катерами до Олешок чи Голої Пристані.
У 2022 р., під час російської окупації Херсона, міст став ключовою артерією для постачання техніки ворога. Українські військові завдавали по ньому ударів, щоб ускладнити логістику російської армії. За словами Афанасія Афанасійовича, феесбешники чотири рази возили його в окупаційну адміністрацію на розмову з тим, щоб порадив як відновити пошкодження мосту. Чоловік непохитно стояв на своєму: «Відновленню не підлягає, великогабаритна техніка відразу піде під воду…» Хоча насправді впевнений у відновлені свого дітища. Ще у 2018 р. написав книжку «Проспект над Дніпром» – унікальні спогади про особливості будівництва мосту та людей, які разом з ним творили історію. На жаль, усі примірники залишилися в окупації, окрім трьох, які автор зміг вивезти з окупованих Олешок.
Після підриву Каховської ГЕС йому із дружиною Марією Георгіївною довелося рятуватися з власного дому, провівши 45 днів на горищі будинку, ділячи одну консерву на трьох, – для себе та домашнього улюбленця йоркширського тер’єра. Відвідувачі Музею мали змогу почути неймовірну історію родини, яка вижила всупереч обставинам, розповідь про страх і надію, про відчай і віру. У серпні 2023 р. Афанасію і Марії Дерменжи вдалося виїхати з окупації через територію рф. Вони пройшли фільтрацію і через кілька діб зустрілися з родиною в Києві.
До музейної зустрічі долучилися херсонці, які теж пережили ці трагічні події, і кожен із них поділився власною історією болю, втрат і боротьби, яка вже стала частиною нашої спільної історії.
Відвідувачами та вдячними слухачами заходу стали курсанти Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
Такі зустрічі – це не лише про свідчення. Це про збереження пам’яті, про голоси, які не мають бути заглушені, і про досвід, який формує наше розуміння війни сьогодні.
Історія родини Дерменжи – це нагадування про ціну людської стійкості та силу віри, що допомагає вистояти навіть у найтемніші часи.
