Захисник України народився 8 грудня 1996 р., тому символічно, що зустріч відбувалася в день народження Вадима. Найближча родина – мама Оксана Лисенкова, сестра Яна та дружина Аня – розповіли гостям зворушливі моменти з його життя.
На зустріч завітали також учні та вчителі ліцею № 261 Дарницького району м. Києва, де навчався Вадим. Юлія Квач, учитель зарубіжної літератури, пригадала, що він був від природи обдарований, творчий та креативний, мав розвинене критичне мислення, любив життя і цікавився усім, що відбувалося навколо.
На фасаді згаданого навчального закладу минулого року встановили меморіальну дошку на знак вшанування пам’яті Вадима Лисенкова. Директор ліцею Світлана Небож розповіла, що багато випускників цього закладу захищають Україну у Силах оборони, а шестеро з них віддали життя.
Ольга Побежимова, директор дитячо-юнацької хореографічної студії «Щасливе дитинство», де тривалий час займався Вадим, згадувала його саме таким – світлим, натхненним, живим. Вадим був здібним учнем, лідером, завжди серед переможців.
У 2017–2020 рр. Вадим Лисенков проходив службу в окремому загоні спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Як згадує дружина Аня, після демобілізації займався трейдингом криптовалют, любив спорт, зокрема кросфіт, брав участь у марафонах.
Волонтер Ольга Стоян розповіла про ще одне захоплення Вадима – він постійно розвивався, читав з ліхтариком у перерві між штурмами.
На початку широкомасштабного вторгнення відразу піти на фронт не зміг через значну травму ноги, однак від квітня 2022 р. Вадим знову у війську. У складі «Азову» брав участь у боях на запорізькому напрямі, в Херсонській наступальній операції. Відзначився як командир відділення, а згодом – командир взводу штурмової роти під час боїв за м. Бахмут Донецької області. Загинув 24 листопада 2022 р. під час штурму ворожих позицій.
Захід відвідали побратими Вадима Лисенкова. Євген Чуднецов, офіцер 12-го корпусу спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник оборони «Азовсталі», якому судилося двічі пройти через полон, зауважив, що побратимство – це зв’язок, який не переривається навіть після смерті. Він наголосив: потрібно усвідомлювати, що, на жаль, Герої вмирають, однак вони живуть у наших спогадах і пам’яті.
8 липня 2023 р. Указом Президента України № 406/2023 Вадимові Лисенкову присвоєно звання Героя України (посмертно).
Ірина Прокопенко, мати Героя України Сергія Божка, познайомилася з Оксаною Лисенковою у 2023 р. на церемонії вручення їхнім загиблим синам державних нагород – орденів «Золота Зірка». Ірина Миколаївна, яка нині очолює сектор з питань ветеранської політики Варвинської селищної територіальної громади Чернігівської області, приїхала на захід, щоб бути поруч з пані Оксаною в цей день. «У нас уже не серця, а шматки з металу чи каменю, але вони залишаються люблячими. Ми пишаємося нашими синами, вони віддали життя, щоб жили ми з вами, а Україна і надалі була державою. Тож підтримуймо одне одного!»
Життя та боротьба Вадима завжди були під девізом "Life free of fear". Пам’ять про нього житиме не лише в родині та серед побратимів, а й у серцях учнів, які надихатимуться його прикладом. Герої живуть доти, доки ми їх пам’ятаємо, доки їхні вчинки надихають нас на добро, силу і єдність.
