27 квітня в Головному корпусі Музею війни відбулася лекція «Шоа та "караїмська політика" нацистів: досвід Мелітополя». Захід проведено до 124-річчя від дня народження Філіпа Фрідмана – одного з перших дослідників Голокосту, який після війни займався документуванням нацистських злочинів.
Співорганізаторами заходу стали Центр дослідження міжетнічних відносин у Східній Європі та Український центр вивчення історії Голокосту.
Лектором був історик Юрій (Амір) Радченко, дослідник міжетнічних відносин у Східній Європі. Модератором виступив директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський.
Головною темою лекції була трагедія караїмської спільноти під час нацистської окупації м. Мелітополь.
Юрій (Амір) Радченко розповів, що караїми вперше почали масово прибувати в м. Мелітополь тільки після Кримської війни. Вони є носіями одночасно тюркської та єврейської ідентичності. З приходом нацистів у 1941 р. караїмська громада опинилася під загрозою переслідувань, єдиним засобом порятунку стала можливість заперечити належність караїмів до єврейської спільноти. Нацисти долучали до ідентифікації навіть єврейських учених, серед них був і Філіп Фрідман. Не змовляючись, науковці заперечували єврейське коріння караїмів, намагаючись таким чином урятувати цих людей.
За словами Юрія Радченка, досвід м. Мелітополь є унікальним: караїмам нерідко доводилося самостійно шукати засоби заперечення своєї належності до євреїв. Їм допомагали представники українського самоврядування та місцевого населення. Зокрема бургомістр згаданого міста Василь Перепльотчиков і його заступник Андрій Путов заступалися за караїмів перед німецькою адміністрацією. Також вони контактували з представниками ОУН(м) та ОУН(б), які брали участь у порятунку місцевих євреїв.
Меморіальна лекція стала першим кроком до визнання спадщини Філіпа Фрідмана. Науковий доробок ученого слугуватиме базою для майбутніх досліджень історії караїмської громади.
