23 лютого 1945 р. було відкрито «Виставку зразків трофейного озброєння й техніки у місті Києві», яка заклала основу фондової колекції Музею війни. Серед її експонатів була пілотка, що належала до уніформи генерал-полковника Королівської угорської армії.
Bocskai-sapka («бочкаї») – польовий кашкет Королівської угорської армії, затверджений у 1920 р. регентом Міклошем Хорті. Силует головного убору із характерним V-подібним кроєм наслідує традиційні суконні шапки XVII ст. Убір названо на честь Іштвана Бочкаї – князя Трансильванії та лідера антигабсбурзького повстання (1604–1606 рр.), за часів якого схожі шапки носили шляхтичі та гайдуки. Під час Другої світової війни «бочкаї» став головним убором угорських військових: рядові носили прості суконні варіанти, а офіцери й генерали – прикрашені золотим чи срібним шиттям і кокардами-розетами. Після 1945 р. ці пілотки масово вилучали, переробляли або знищували як «монархічні». Через це оригінальні зразки з повністю збереженою емблемою сьогодні є великою рідкістю.
Із шерстяної тканини зеленого кольору, на зеленій підкладці, край підшитий жовтою шкірою. Спереду два металевих ґудзики (із зображенням корони Святого Іштвана), вище – нашивка із золотистого позумента та шнурка, кокарда. Знак розрізнення – червоний щит в обрамленні листя – вказує на належність до генералітету. Кокарда із золотого шнура та шкіряна підкладка всередині пілотки вказують на належність до вищого офіцерського корпусу. Широкий галун із ламаною лінією та три тонкі канти свідчать про звання генерал-полковника. Двох абсолютно ідентичних пілоток майже не існувало, так як вишивку часто виконували вручну або напівручним способом, через що емблеми незначно відрізнялися між собою.